Міжнародний день рідної мови в нашій гімназії

21 лютого – важливий день для кожного, хто прагне бути особистістю, хто усвідомлює себе частинкою народу, котрий має свою землю, свободу і не боїться бути по-справжньому щасливим. А що вирізняє людей? Що дає відчуття свободи і віру в майбутнє? Мова! Вона у кожного народу своя, особлива і неповторна. “Поки живе мова, житиме й народ, як національність; не стане мови - не стане й національності; вона геть розпорошиться поміж дужчих народів...”, - писав Іван Огієнко. І це не просто слова: це – правда життя.
Тож завжди Міжнародний день рідної мови в нашій гімназії стає справжнім святом. От і сьогодні ранок розпочався просвітницькими акціями «Антисуржик» та «Філологічний навігатор», у ході яких і діти, й дорослі переконалися, що рідну мову треба вивчати все життя і послуговуватися нею повсякдень.
Із нетерпінням очікували на про анонсоване загальношкільне свято «Мова – життя народного основа». І свято вдалося! Пісня «Батьківська мова» у виконанні директора гімназії Світлани Олександрівни Лугової викликала захоплення у всіх присутніх! Цікаві факти про розмаїття мов світу, гумористичні мініатюри у виконанні учнів 7-Б класу (Хвостенко Даші й Алексюка Валентина) і 9 класу (Сафонової Руслани і Піткільова Михайла), пісню «Рідна серцю Україна» від учнів 6-Б класу глядачі вітали щирими гучними оплесками. Кульмінацією свята став флешмоб – одночасне декламування учнями 5-9 класів вірша Лариси Лужецької:
Ніжна, мила, світанкова,
ясна, чиста, колискова,
мелодійна, дзвінкотюча,
дивна, радісна, співуча,
лагідна, жива, казкова,
красна, чарівна, шовкова,
найдорожча, добра, власна,
мудра, сонячна, прекрасна,
солов`їна, барвінкова
українська мова!
«Мова живе доти, доки нею говорять. Не бійтесь говорити українською. Думайте про майбутнє». Ці слова Оксани Забужко є дороговказом для нас, українців. Адже «мови – це важливо»!