Спинилось  літо  на  порозі 

 І  дише  полум'ям  на  все, 

 І  грому  гордого  погрози 

 Повітря  стомлене  несе. 

 Умиється  зелене  літо 

 І  засміється,  як  дитя,  — 

 Весни  ж  і  весняного  цвіту 

 Чи  я  побачу  вороття? 

 Чи  весняні  здійсняться  мрії? 

 Чи  літо  не  обманить  їх? 

 Чи  по  степу  їх  не  розвіє, 

 Мов  пух  на  вербах  золотих? 

                              Рильський Максим