Ліна Костенко

 Красива осінь вишиває клени

 Червоним, жовтим, срібним, золотим.

 А листя просить: – Виший нас зеленим!

 Ми ще побудем, ще не облетим.

 А листя просить: – Дай нам тої втіхи!

 Сади прекрасні, роси – як вино.

 Ворони п'ють надкльовані горіхи.

 А що їм, чорним? Чорним все одно.