Народився і жив УКРАЇНЦЕМ

3 квітня виповнюється 100 років від дня народження Олеся Терентійовича Гончара, письменника, поета, що став феноменом української культури. Він — явище того порядку, що й Сковорода, Шевченко, Франко, Довженко. Йо­го твори потрібні в життєвій дорозі поряд із хлібом і сіллю, вони гартують нашу громадянську мужність, дають щиру радість і незрівнянне відчуття людяної мудрості, несуть безмір морально-етичних галактик.
Він — воістину національний письменник. «Талант виростає з нації, як та квітка зі стебла, тому відірвати свою долю від долі на­ції — означає загинути», — ділився роздумами письменник, він умів в океані рідної мови знаходити слова, які несуть в собі код нації. Гончар був поборником суверенної України, захисником рідної мо­ви і культури, людиною, яка повернула нас до історичного корін­ня, і свято шанувала свої.
Олесь Гончар.
Україні
Плюндруються твої сади,
Твоє чужинець поле крає.
Вже лицарів твоїх сліди
У полі вітер замітає.

Та все ж люблю тебе, ясна,
Як гнаний син нещасну матір.
Тобі по краплі, всю, до дна
Готовий кров свою віддати.

І не страшить мене Сибір,
І не страшать кайданів дзвони.
Велика Україно, вір:
За тебе встануть ще мільйони.

І лицемір’я упаде,
І славословіє погине.
Розправить крила молоде
Безсмертне плем’я України!
1941, Харків