Показ дописів із міткою Іван. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Іван. Показати всі дописи

пʼятниця, 21 лютого 2014 р.


«Найперші рідномовні обов`язки»
Митрополит Іларіон (Іван Огієнко)

1.  На кожному кроцi й кожної хвилини охороняй честь своєї рiдної мови, як свою власну, бiльше того - як  честь своєї нацiї. Хто не береже чести своєї рiдної мови, той пiдкопує основи своєї нації.

2. Розмовляй у родинi своїй тiльки рiдною мовою. Це принесе тобi правдиву насолоду шляхетного почуття сповнення найбiльшого обов’язку щодо свого народу.

3. Хто в родинi своїй розмовляє не рiдною мовою, той стоїть на дорозi до мовного винародовлення, - найбiльшого непрощеного грiха проти свого народу.

4. Бережи своє особове iм'я й родове прiзвище в повнiй нацiональнiй формi i нiколи не змiнюй їх на чужi. Найменша тут змiна, - то вже крок до винародовлення.

5.  Кожний, хто вважає себе свiдомим членом свого народу, мусить пильно навчатися  своєї соборної лiтературної мови.

6.  Кожний свiдомий член свого народу мусить завжди допомагати всiма приступними йому  способами розвитковi культури своєї лiтературної мови.

7.  Кожний свiдомий член народу мусить  добре розумiти й ширити головне рiдномовне гасло "Для одного народу - одна лiтературна мова й вимова, один правопис".

8.  Кожний свiдомий член нацiї мусить добре знати й виконувати рiдномовнi обов'язки свого народу.

 9.  Де б ти не жив - чи в своїм рiднiм краю, чи на чужинi, - скрiзь завжди мусиш уживати тiльки однієї соборної лiтературної мови й вимови, тiльки одного спiльного правопису, тим ти покажеш, що ти свiдомий син своєї об'єднаної  нацiї.

10.  Кожний громадянин мусить добре пам'ятати й дiтей своїх того навчати, що наймилiша  мова  в цiлому свiтi - то мова рiдна.

11.  Кожний свiдомий громадянин, живучи серед чужого народу, мусить конче вживати своєї рiдної мови не тiльки вдома, але  й скрiзь, де можливо.

12.  Кожний свiдомий громадянин мусить щедро пiдтримувати свої нацiональнi перiодичнi й неперiодичнi видання, даючи їм цим самим змогу нормально розвиватися. Добрий стан нацiональних  видань - то могутня сила народу й забезпечення розвитку рiдної мови, а висота їх накладу - то ступiнь нацiональної свiдомости народу.

субота, 8 лютого 2014 р.


Іван Драч

ВИКЛИК
 Скиньте  з  Шевченка  шапку.  Та  отого 
                                    дурного  кожуха. 
 Відкрийте  в  нім  академіка.  Ще  одчайдуха-зуха. 
 Ще  каторжника  роботи.  Ще  нагадайте  усім: 
 Йому  було  перед  смертю  всього  лише  сорок  сім. 

 А  то  підробили  діда  і  шкутильгаєте  з  дідом. 
 Ліниву  свою  недолугість  за  ним  пускаєте  слідом. 
 А  він  вибухає  і  шпетить  всю  вашу  дурну  макітру 
 І  молодо  круговертить.  Молодо!  Проти  вітру! 

 А  він  все  шукає  до  пари  -  наймичку  з  сиротою, 
 А  він  пропада  за  маною  -  не  вашою,  а  отою! 
 І  горне  гору  роботи,  бо  в  нього  роботи  гора. 
 Гори  до  нього  горнуться,  сонце  -  на  вістрі  пера. 

 Він  пильно  у  нас  вдивляється. 
                                    Вільний  свавільний  самум. 
 Здається,  ядерно  вибухне  з  отих  непокірних  дум. 
 А  то  регоче  і  тішиться,  наче  хлопчисько  радий. 
 Шевченко  був  молодим.  Шевченко  завжди  молодий.